Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенди О.В.,

суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л. -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (далі - ГУ ВВ МВС, МВС відповідно) до Державної фінансової інспекції України (далі - ДФІ) про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2014 року ГУ ВВ МВС звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу ДФІ про усунення порушення бюджетного законодавства та повідомлення про усунення порушень від 13 січня 2014 року № 08-17/29.

На обґрунтування позову зазначило про необґрунтованість висновків ДФІ щодо порушення позивачем пункту 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_08_27/pravo1/KP020228.html?pravo=1> (далі - Порядок кошторисів), при виплаті надбавок за кваліфікацію та безперервний стаж на шифрувальній роботі в повному обсязі (100 %) від установлених розмірів.

Суди встановили, що ДФІ провела ревізію фінансово-господарської діяльності ГУ ВВ МВС за період із 1 липня 2011 року по 1 жовтня 2013 року, за результатами якої складено акт від 2 грудня 2013 року № 08-21/23.

У ході ревізії встановлено, що в 2011-2013 роках на порушення вимог пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_10_05/pravo1/KP071294.html?pravo=1> (далі - постанова № 1294) та на підставі наказу МВС від 15 вересня 2010 року № 436 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_07_04/pravo1/RE18203.html?pravo=1> (далі - Інструкція) ГУ ВВ МВС необґрунтовано включило надбавки за кваліфікацію та безперервний стаж на шифрувальній роботі у повному обсязі (100 %) від установлених розмірів, що призвело до завищення фонду грошового забезпечення у загальному розмірі 316 370 грн, що є порушенням пункту 22 Порядку кошторисів.

13 січня 2014 року ДФІ винесла попередження № 08-17/29 про неналежне виконання бюджетного законодавства, яким зобов'язала ГУ ВВ МВС усунути порушення бюджетного законодавства та повідомити про це у строк до 20 лютого 2014 року, надати вичерпну інформацію про усунення порушень і копії завірених первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують таке усунення.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 19 березня 2014 року в позові відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 20 травня 2014 року постанову суду першої інстанції скасував, а позов задовольнив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 лютого 2016 року постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.

У заяві про перегляд цього судового рішення Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), ДФІ зазначає, що в доданих до заяви рішеннях Вищого адміністративного суду України від 21 і 28 січня, 3 лютого 2016 року (справи №№ К/800/10686/15, К/800/40737/15, К/800/5422/15 відповідно) по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення Закону України від 26 січня 1993 року № 2939-ХІІ «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_47/ed_2014_10_14/pravo1/T293900.html?pravo=1> та пунктів 45, 46, 50 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550. Крім того, вказує на невідповідність висновків суду в оскаржуваній ухвалі висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року (№ 21-461а14), 10 лютого 2015 року (№ 21-632а14). Просить скасувати судові рішення судів апеляційної і касаційної інстанцій та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява ДФІ не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах (частина перша цієї статті), та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права (частина п'ята цієї норми).

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та рішень, копії яких надано для підтвердження наведених у заяві доводів, не дає підстав вважати, що суд касаційної інстанції неоднаково застосував одні й ті самі норми матеріального права в подібних правовідносинах, чи його висновки в оскаржуваній ухвалі не відповідають правовим висновкам Верховного Суду України.

Так, у справі, що розглядається, предметом спору була правомірність винесення ДФІ попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства, яким ГУ ВВ МВС зобов'язано усунути порушення бюджетного законодавства та надати вичерпну інформацію про усунення цих порушень.

У цій справі суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування попередження ДФІ і визнав правомірність здійснення ГУ ВВ МВС протягом 2011-2013 років планування, нарахування та виплати надбавки за кваліфікацію та безперервний стаж на шифрувальній роботі у повному обсязі виходячи з того, що встановлене пунктом 7 постанови № 1294 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_10_05/pravo1/KP071294.html?pravo=1> обмеження щодо виплати додаткових видів грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установлених розмірів діяло до упорядкування уповноваженими органами переліку та розмірів таких додаткових видів грошового забезпечення. З прийняттям Інструкції <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_07_04/pravo1/RE18203.html?pravo=1>фактично упорядковано додаткові види грошового забезпечення, і з набранням нею чинності положення пункту 7 постанови № 1294 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_10_05/pravo1/KP071294.html?pravo=1> щодо обмеження виплати додаткових видів грошового забезпечення не застосовуються.

Тоді як у наданих для порівняння рішеннях Вищого адміністративного суду України цей суд виходив із того, що інспекція пред'явила вимоги про усунення виявлених під час ревізії порушень, і ці вимоги вказують на виявлені збитки та їхній розмір, вжиття заходів, спрямованих на їх відшкодування. Суд у цих справах дійшов висновку, що такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Не суперечить оскаржуване судове рішення й викладеному у долучених постановах Верховного Суду України правовому висновку, оскільки цей висновок зроблений у справах, предметом спору в яких також була правомірність вимоги інспекції про усунення порушень, виявлених під час ревізії, які вказують на виявлені збитки та їхній розмір. За встановлених судами обставин Верховний Суд України дійшов висновку, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду цих справ.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви ДФІ слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Державної фінансової інспекції України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Кривенда

Судді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін